Аааааааааа…!!!

Насамперед вітаю вас із великим і світлим святом Воскресіння! Міцних вам яєць…, тобто крашанок)

Коли всі нормальні люди в колі родин святкували Паску, я як дикий вепр штурмував захисні редути педагогіки. Завтра в мене держекзамен… Шо зх того вийде, напевне, сам Нострадамус не знає. Бо по факультеті стільки легенд ходить про екзаменаційну комісію, шо відчуваєш себе Гарі Поткіним, який живе в якомусь чарівному місці, де викладачі літають на мітлах.

Це капєц!

Голова вже не варить абсолютно.Спати хочу як черговий солдат на тумбочці. Єдине шо тішить — п’янка після екзамену. Буде вона полюбому, але от чи з радості чи з горя…

Завтра вже напишу шо з тої афери получилося, а зараз знов йду до книжок. Печінкою чую шо скоро зміню свою орієнтацію на книголюба)

Коти тішаться…

Сонце вже припікає так досить пристойно! Навіть, десь на днях обіцяли +17. Ха! Нарешті прийшло справжнє тепло.

А коти не розслабляються. Бувають навіть моменти, коли я їм по доброму заздрю. А ше кажуть в нас в Україні сексуальна криза — ніфіга)) Я через тих гадів вночі спати не міг.

Нарешті сьогодні розібрався зі своєю практикою. Тепер з чистою совістю буду чекати останньої ночі перед екзаменом, ну шоб хоть шось вивчити. А тим часом я відкопав свій інструмент. Нєєє, не той шо ви подумали — гітару! Навіть є якісь проблєски з піснею Кріса Брауна (Chris Brown) With you. Може з дуру виложити її на youtube?

 Ооо… Про шо ше написати? А, блін, забувся, вітаю всіх студентів з тим, шо стипендія в нас все-таки є! Так шо можна трохи гульнути і хильнути)

Всіх з весняним теплом!

Знову в бій!

Починаючи з сьогоднішнього дня відновилося навчання в універі. Власне воно і не припинялося, просто всі студенти четвертого курсу проходили педагогічну практику. Так шо тепер все  повернулося назад. Ми вже не вчимо, а вчимося)

Але то було сьогодні! А вчора я ходив на КВН. Оце було воно.

Понесло на лірику

Цікава річ життя. Постійно однакове, але думка про нього змінюється постійно. Вчора говорив зі своїм другом, згадували однокласників, говорили про знайомих, виливали один одному душу (для чого ж тоді друзі взагалі, як не для цього). Жаль до озера так і не вдалося дойти )

Зрозумів я вчора скільки помилок наробив у своєму житті. Як особистих, так і по відношенню до інших. Знали б Ви, як захотілося хоть дещо змінити у своєму житті. Постараюся, але не обіцяю нічого.

Як співає одна відома рокова група — «Не стоит прогибатся под изменчивый мир, пусть лучше он прогнётся под нас…»

Ну нарешті… Пробило!!!

Прийшла весна, затряслися кущі, біля озера рідного Тернополя значно побільшало хлопців, у яких одна єдина мета — побачити після 5 місяців холоду і мокроти красиву дівчину в міні-спідниці. Я б, напевне, теж там був, але от біда — робота. доведеться чекати аж до вихідних.

Ну нарешті мене пробило і я таки створив свій блог. У всьому винна весна, точно. А кого мені ше винити? На носі державні екзамени, справ по вуха (та навіть на те озеро сходити, а чим не важлива справа), а мені захотілося таки здійснити задумане вже дуже давно.

Потихеньку буду вам розповідати про ситуації з мого життя і з життя моїх КОЛЄГ. А повірте, таких ситуацій в нашому «гардеробі є чимало». Разом з тим, скоріше за все, буду висвітлювати найважливіші події, які траплятимуться в Тернополі.

Наразі, зі вступним словом буду завершувати. Досиджу на роботі до 5.00, а там може і до озера :-).